ОМГ ОМГ зеркало Беломорск Псилоцибиновые грибы Magic Shrooms

Как-то вечерком, когда рубил немного своей любимой DOTA 2, мне звонит мой лох-приятель, известный в узких кругах под кличкой "Шарик". Он шепчет, что знает, где можно достать классные закладки, которые наглотаться колес и полететь головой в планету Марс.

"Давай, приятель, я сразу летаю в космос, я трешурил" - молча соглашаюсь я.

Мы договариваемся встретиться у метро, в месте, где раньше я с Шариком тусовался намертво на гердосе и мефедроне. Не шибко раздумывая, я заканчиваю игру, раскачиваюсь на мото и устремляюсь к нашему "месту тусовки".

Наконец-то, мы с Шариком встречаемся. На нем, как всегда, ходовая куртка, весьма странным образом переливающаяся разными цветами. Любимая у него, я так понимаю. Итак, он достает свою рюкзаченцию и вытаскивает оттуда небольшую пластиковую коробочку.

"Тут они, братишка, псилоцибиновые грибы. Ого-го, какое путешествие у нас сегодня будет!" - с широкой ухмылкой говорит Шарик.

Я смотрю на него с недоумением: "Слышь, Шарик, а че за псилоцибиновые? Я чет не в курсе."

"Брат, они как грибы, только круче. Смотри, тут вон, эти маленькие шляпки, когда их кушаешь, то начинается психоделическое путешествие. Нормально так, летишь в космос, видишь розовых единорогов и поешь тортик с радуги!" - объясняет Шарик с энтузиазмом.

Я, конечно, весьма настороженно отношусь к подобным приключениям, но всегда любил экстремальщину. Решаю попробовать и переброситься Шариком парочкой грибных заглавных.

Мы находим удобное место, отламываем грибные шляпки и жуем. Вкус какой-то непривычный, но мне плевать, я готов взорваться от адреналина. Где же эффект?

Нет-нет, не раньше, чем я успел сесть за компьютер и устроить настоящую бойню в DOTA 2. Как только матч начался, вдруг ощущаю, что цвета на экране смешались, игровые герои начали менять форму, а я сам словно влетел в телевизор. В ужасе я пытаюсь руками достать героев из экрана, но все безуспешно.

Тут Шарик начинает хохотать и говорит: "Братишка, это твое путешествие. Ты теперь в роли героя DOTA 2. Победи, чтобы выбраться отсюда!".

Я офигеваю, но почему-то сразу втягиваюсь в игру. На полном серьезе я начинаю командовать своими союзниками, рубить героев противника и зарабатывать очки на победу.

Грибы продолжают действовать, и я словно попал в виртуальную реальность. Вижу своего героя на экране, понимаю его возможности, его слабости их. Чувствую общение с другими игроками на новом уровне.

И так продолжается несколько часов. Шарик сидит рядом и радуется моей игре, от времени к времени присыпая мне мудрыми фразами в стиле "ГОНИ их!", "ДЕЛАЙ рошана!" и "ХВАТИТ пилить, иди ломай рэкса!".

В итоге, я победил весь турнир и стал несравненным чемпионом. Эти грибы дали мне силу и мастерство, которые я даже во сне не мог себе представить. Шарик говорит, что я был просто неуязвим, словно железный герой без пощады для противников.

"Братишка, ты офигел! Я тебе всегда говорил, что ты крут, но вот это уже нечто. Ты исполнил самую шекспировскую роль в своей жизни. Может, стоит тебе заняться кино?"

Честно говоря, я сам не ожидал такого результата. Эти псилоцибиновые грибы открывают новые горизонты и дают удивительные возможности. Но все же, бросаться в такие приключения не стоит бездумно. Игра в DOTA 2 уже сама по себе крутая и захватывающая, а грибы только добавили моей игре магии и непредсказуемости.

Так что, ребята, всегда помните, что приключения - это хорошо, но только с умом. Не забывайте о границах и не пытайтесь всухую ломиться без лекарств. Игра в DOTA 2 - это шикарная машина адреналина, но добавить к ней грибы можно только в воображении. А у меня воображение, братцы, находится на совершенно новом уровне!

Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?

Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.

Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.

Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".

Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!

Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.

Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.

Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.

Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.

Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.

Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.

Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.

Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.

Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.

Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.

Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.